Review / Огляд: Sonya Rose R4322N Нежное кружево / Ніжне мереживо (29 фото)

Про модель

Наскільки я зрозуміла з оф. сайту та з посилання на ще один інтернет-магазин, цей випуск не має аналогів у лінійці Kurhn. Китайці продавали його в себе, але усюди – під цим самим артикулом.

Модель з’явилася 2014 року. До ребрендінгу випускалася на тілі нового зразку з п’ятьма шарнірами, зараз – на десятишарнірному. (Через це я зараз дуже рада, що мені її не подарували цього року, а не позаминулого, хоча тоді відчуття були зовсім протилежними.) Саме такий випуск ми і розглядатимемо.

З об’єктивних причин не всі практично жодна лялька не потрапляє до мене у нерозпакованому і недоторканному вигляді. Причина проста – дорога далека, багажу і без моїх замовлень вистачає, а здоровезні, без перебільшень, коробки важко транспортувати, тому їх привозять мені або без коробок, або по кілька штук у коробці. Тому перша частина – виключно на словах.

Дивитися далі:

Упаковка

Лялька розміщується у коробці з віконцем. Отак виглядає коробка у сучасному варіанті (по кліку зображення збільшується):

А так цей випуск виглядав до ребрендінгу:

А найранніші коробки виглядали отак, хоча це й не зовсім наша тема:

R9035N Осінній вальс

Трохи «живих» фото коробки:

Упаковка велика, 32х23х7 см. Вага була десь 400 г.

Коробка матового бронзового кольору, з тонким пластиковим віконцем, закривається на клапани вгорі та внизу. Віконце, колись прозоре, зараз наче імітує сторінки глянцевого журналу (від чого я, скажімо відверто, не в захваті, бо написи видаються геть дурними). Особливої уваги заслуговує надпис «Всі сукні відшиваються вручну». Звісно, здебільшого це машинна строчка (і вишивка), але усі сукні насправді трохи різні.

За посиланнями в нижньому кутку справа, якщо ви не полюбляєте модні новини або неабияк знаєтесь на них, ходити не варто. Вони розраховані на початківців.

На звороті зліва фото нашої ляльки (поки не знаю, чи це стандартне зображення, чи ця сторона змінюється в залежності від випуску; раніше змінювалася), а справа –  R9080N Збите безе. Посередині – елементи, які мають вказувати чи то на солодке гламурне життя, чи то на рожеві дівочі мрії: перстень, туфлі на шпильці, сумочка з бантом, букет (не певна, що весільний)...

Підложка також матово-бронзова, з написом COLLECTION, ніби водяний знак, у верхній частині, та ескізами трьох різних за стилями нарядів.

Кріплення (з минулого досвіду)

Лялька розміщується на картонній підмостці (моє фото коробки №3) і кріпиться до неї дротиками (у талії, причому дріт проходить під одягом, та навколо щиколоток), які просто вставляються в заздалегідь пробиті дірочки і закручуються на звороті, і пластиковими гвіздочками (потилиця, треба зрізати дуже обережно, аби часом не відрізати якесь пасемко). Трапляється, що деякі деталі додатково пришиваються нитками до картону.

Сукня кріпиться до картону пластиковими гвіздочками, але набагато меншими, ніж голова. Щоб обережно, не зачіпивши одяг, відрізати усі, я зазвичай витрачаю хвилин 15-20, тобто можете уявити, скільки їх понатикано. На жаль, якщо тканина ніжна, на кшталт органзи, у ній лишаються дірочки, яких неможливо позбутися пранням та прасуванням. Під сукню підкладається папір, аби ще додати їй пишності.

Туфлі (чоботам цього не треба) прикріпляються до ніжок однією або двома резинками, через що на ніжках можуть лишатися вдавлення (з часом зникають). Ці вдавлення можна буде побачити на фото туфель нижче.

В розібраному вигляді

Вигляд спереду

Вигляд збоку

За сукнею ховається підставка типу «за ніжки» (на відміну від Kurhn, у яких підставки-«сідла»). Вона кріпиться скотчем і складається з трьох частин, які вставляються у пази. Пластикові гвіздочки та нитки на звороті можуть також додатково закріплятися скотчем.

В принципі, якщо на коробку ніхто не сяде, то ляльку можна без додаткової жорсткої упаковки відправляти поштою. Принаймні, по Україні.

Зовнішність

Ця Соня – сіроока медова блондинка з довгим прямим волоссям. Макіяж дуже ніжний, але досить яскравий (губи та чорні, наче підведені, вії контрастують з кольором шкіри). Повіки вкриті рожево-бузковими тінями. На щоках легкий рум’янець.
Так лялька виглядає без коробки. Локон вкритий лаком, аби тримав форму, і був прикріплений до сукні нитками, щоб не розтріпався у дорозі.

Прошиті вії не завжди красять Сонечок, бо вони всі одного кольору – чорного, що не надто гарно для білявок, а також занадто довгі. Усім своїм я їх підрізаю, аби виглядали натуральніше.

Вбрання

Нарешті переходимо до одягу.

Лялька вдягнена у традиційне європейське весільне вбрання: фата та біла сукня.

Фата, даруйте каламбур, пошита з крупної «сіточки»-фатіну, кріпиться до голови нитками.

Її можна опустити на обличчя. Також її можна легко зрізати, не пошкодивши волосся, але тоді доведеться вигадувати кріплення на зразок булавок або гребінців. По низу пришите мереживо (середнє, десь до 1 см шириною). Бічні краї, на жаль, не оброблені та не оздоблені ніяким плетивом/тасьмою.

Сукня благородно-простого покрою, з вузькими рукавами, довгим шлейфом та пишною спідницею, яка падає м’якими складками, прикриваючи взуття. Найголовнішою її окрасою є поєднання фактур атласу та гіпюру. Традиційного для багатьох ляльок-наречених букету немає, але прикраса з крамних квітів на поясі – єдиний яскравий мазок у цьому ніжному вбранні – вигідно контрастує з білизною тканини та підкреслює її.

Застібка – тонка смужка Велькро, вона ж у просторіччі «липучка».

Але що це? Виявилося, що гіпюрова частина не пришита намертво до нижньої, атласної, і, якщо її зняти, можна отримати другий, зовсім інший наряд. На жаль, застібка зроблена не надто акуратно, але спереду цього не помітиш, чи не так?

Так виглядає гіпюрова сукня окремо:

І, нарешті, те, що зазвичай непомітно на промо-фото, бо скрито довгими спідницями.
Під атласною сукнею є нижня спідниця з синтетичного атласу та дрібнішого фатіну:

Білизна – це те, що у Сонечок є майже завжди, окрім випадків, коли на ногах вдягнені колготки (бо труси й колготки разом утворюють надто товстий шар тканини, через який важко застібнути те, що зверху). На фото можна помітити ліктьові та колінні шарніри. Тіло виліплено детальніше та натуральніше, ніж старе десятишарнірне.

Клеймо:

Взуття не радує різноманіттям: на ногах традиційні для Золотої колекції туфлі-човники на невеликому підборі (у різних випусків відрізняються хіба що кольором: білі, бежеві, світло-рожеві, різноманіття заради перламутрово-блакитні у «Морозного мережива»).

От і все! Дякую всім, хто дочитав і додивився до кінця.