Look for green titles and may Google Translate will help you!
Ви будете здивовані, але їх таки більше, ніж одна сукня. Чотири. Ні, ну з Анними двадцятьма і навіть з Ельзиними чотирнадцятьма, не рахуючи концепти – незіставно, але уже й не так сумно, як здавалось.
Екранні варіанти та концепти / Concepts and cartoons' outfits:
У мультфільмах нам показали три наряди в кольорі: підлітковий саамський* (бл. 12 років), портретний** (бл. 26-27 років) та основний, який пхають усюди, де тільки можна. Плюс один арендельській, в Ахтохаллані, коли Ідуна звішується з дерева: спідниця з сорочкою та жакетом-корсетом, подібна до тих, що носила Анна (навіть якась сріблиста пряжка на поясі промайнула) та дівчата-містянки. Для освідчення обрали все ті ж дорослі моделі, тому я додала скріни тільки для підліткового комплекту (спасибі аніматору, що поділився цим моментом).
*Так, саме саамський, подібний до Крістофового, а не нортульдрійський із характерною шапочкою.
За «Небезпечними таємницями» Ідуна і є саамкою, прийнятою в нортульдрійському племені (і в цьому є сенс, оскільки саами мають цілком європейську зовнішність, і це знімає питання штибу «Як вона примудрилася так вибілити обличчя?»).
**На концепті портрет зі світлим волоссям, але в «Різдві з Олафом» все як слід. (А сама сукня виглядає трохи блакитнішою.) Концепт додала для компіляції, бо він якісніше.
 |
| Olaf's Frozen Adventure, 05:26 / 4К |
До речі, десь так виглядала верхня частина основного вбрання Ідуни (1809 рік, джерело):
Thinking about Iduna's outfits: their main distinctive features, styles, colour scheme, accessories (+ new book dress!):
За чотирма нарядами, що з'являлись у фільмах, та за концептами можна плюс-мінус визначити характерні для арендельської королеви риси.
Доросла Ідуна, на відміну від обох доньок, носила сукні у стилі «ампір»:
• завищена талія (найчастіше сильно завищена);
• на двох із чотирьох суконь – довгий шлейф, на ч/б концепті Клер Кін – довга спідниця, що волочиться по землі (або теж шлейф, так намальовано, що незрозуміло, чи це складка на спідниці, чи два шари тканини);
• рукави найрізноманітніші: на основній сукні – як у 1810-1820-ті, довгі та без буфів; на концептах – по лікоть та 3/4, широкі, але призбирані коло нижнього краю; на портреті – типовий ампір (майже протягом усього існування цього стилю рукави були короткими та пишними, через що виросла популярність кофтинок-спенсерів, шалей, шарфів тощо – чисто щоби зігрітися).
Можна використати не шлейф, а двошарову спідницю з нормальною лінією талії, ефект буде тим самим. Також впізнаваною рисою є щось на кшталт лямок сарафану, якщо вони є, то лінія талії може бути і заниженою, це не змінить стиль до невпізнаваності. Характерне використання дорогоцінних каменів, часто великих (також у Ельзи; а от у Анни замість гранярської роботи – тонка ювелірна). Виправданим було б додавання мережива замість вишитої тасьми (попри те, що в Ідуни та Ельзи на екрані можна побачити тільки вишивку) та хутра (на згадку про минуле життя; теж, до речі, це присутнє тільки в костюмах Анни – дорожньому та різдвяному).
Як не дивно, але спиратися на бунад (традиційний норвезький костюм) не сильно вийде.
Типовий бунад (джерело) В бунаді часто використовують білі сорочки та, загалом, костюми контрастні (білий/інколи червоний vs червоний/синій/чорний), а арендельська гама майже позбавлена білого (для сорочок використовували блідо-блакитний, зеленкуватий, сірий, беж, коричневий, бузковий; білий можу пригадати хіба що на Ельзі). Перші концепти робили близькими до моди знаті та простолюдців Норвегії, але фінальний результат – не зовсім схоже.
Досить багата палітра:
• бежевий, коричневий, сірий та їхні відтінки, штибу кави з молоком;
• світлий блакитно-бірюзовий, темно-зелений, смарагдовий;
• ірисово-блакитний, синій, лавандовий, фіалковий, баклажаново-винний, чорний; червоний, жовтий у дрібних акцентах;
• теплий блакитний, сіро-бірюзовий, сіро-зелений на моделі у спогадах в Ахтохаллані;
Кольорова гама подібна до Ельзиної: холодні відтінки, чорний та нейтральний зелений, розбавлені одним нарядом нестандартного кольору (в Ельзи це бордовий підлітковий костюм, у Ідуни коричнево-сірий). Жовтий є тільки на вишивці, тому його треба додавати дуже обережно (через те навіть не стала включати в палітру). А от золото запросто, позаяк це гербовий арендельський колір, разом із бірюзовим та фіолетовим. Червоний також присутній тільки на вишивці, але, як не дивно, його темні варіанти сприйматимуться легше, ніж жовтий/оранжевий, оскільки: а) бордовий стрічався у костюмі Ельзи; б) фіолетовий легко переходить у червоні відтінки, а в кольорі шалі є чималий домішок бордо, плюс вишивка на сукні переважно червона.Теплі кольори, можливо, виглядали би доречніше у приглушених варіантах (жовта охра, гірчичний, коричневий, цегляний) та/або у парі з одним із основних кольорів: гірчичний-фіолетовий, блакитний-коричневий, яблучний-бузковий-фіолетовий, зелений-блідий сіро-зелений. Якщо вдало обіграти, то навіть ядуча фуксія проканає (як логічний крок у фіолетовому градієнті). Ба навіть ніжний рожевий у лінійці беж-рожевий-сіро-малиновий-бордовий. От чого не здатна на Ідуні уявити – лимонного та гарбузового.А ще можна пошукати натхнення в природі: дрозди, верескові поля і норвезькі пейзажі загалом. Або так (навіяно холодною гамою та, зрештою, вразливістю в душі):
Можливі мотиви вишивки:
• серцеподібні листочки (з огляду на тіару) та листя клена (яке повсякчас крутив Легіт, себто Gale). Можливо, стилізовані під ромбики, тоді рівносторонні позначатимуть клен, а видовжені, коли що, будуть схожими на каштан;
• чотирипелюсткові квітки (тасьма, поділ підліткового вбрання) та восьмипелюсткові, як у Ельзи;
• візерунки з моделей містян, позаяк вбрання в Ахтохаллані точно зроблено за цими зразками;
• кола (пояс саамського вбрання) та шестикутники (нортульдрійські мотиви);
• лінії, перехрестя тощо (зигзаги на основному вбранні);
• арендельський крокус…
Звідки ж іще насмикати ідей? / The other possible idea sources:
• Книжки. Маловідомий продукт у нас (і, за парою винятків, літературна цінність там на рівні «мій перший фанфік», тож не варто шкодувати), але англійською штампуються тоннами.
Ще декілька описів дає книга «Dangerous Secrets: The Story of Iduna and Agnarr», написана Mari Mancusi:• «Twisted Tales: Let It Go» авторства Jen Calonita підкидає одне нове вбрання: темно-зелена сукня з жовто-блакитною тасьмою та вишитими червоними квітами;
• шовкова бальна сукня пронизливого блакитного відтінку, «що пасував моїм очам» («searing» вперто змушує думати про газовий факел). Без прикрас, вишивки або тасьми. Судячи з подальшого опису («охоплювала талію та широкими смугами спадала до п'ят»), вона схожа не на портретну, а як би не на Аннину зелену;• весільне вбрання – схожа на хмаринку сріблиста сукня (талія теж не завищена) зі срібною тіарою.
Також там трапляються описи і Агнарра:
• чорна сорочка, штані до пари та насунутий по брови капелюх• зелений костюм.
• «Once upon a time»? Йой. Зітріть мені пам'ять про цю гидоту, я її не подужала навіть на перемотці. Ну не ЦА я для мелодрам, плюс Герда-принцеса надто далека від нортульдрійки Ідуни. Єдине, що я там знайшла корисного – синій плащ-салоп (докладніше про плащі ХІХ ст.). От його дійсно можна зачепити, оскільки він скидається на плащі з другої частини (Аннин екранний фіолетовий та Ельзин синьо-бірюзовий з концептів). Та і решту плащів, пелеринок абощо, впишуться, як рідні.
• Бродвейський мюзикл та якісь інші постановки, на кшталт льодового шоу? Стиль мюзиклу відрізняється використанням візерунчастих та рельєфних тканин, яких майже не було у мультфільмі (хіба що в чоловіків смужки). Не те щоби їх не могли носити взагалі, але, створюючи новий наряд, треба робити акцент на якісь інші типові риси (скажімо, фасон, кольорову гаму...), аби він не виглядав чужорідним. І, знову ж таки, мюзикл спирався на бунади (звідти, скажімо, фартушок).
Для Ідуни від 12 років та до заміжжя, коли вона жила у притулку та вдавала з себе типову арендельську дівчинку, можна брати за основу будь-який міський аутфіт. З дитячим та заміжнім періодом дещо складніше. Найбільш перспективним джерелом мені видаються невикористані концепти (зокрема авторства Джин Гілмор / Jean Gillmore).
Найбільш ранній варіант історії – Анна була не принцесою та сестрою Снігової Королеви, а дівчинкою, що жила в селі неподалік від замку. Цей концепт можна адаптувати для нортульдрійського періоду.
 |
| Ідеї для дорослої Ідуни |
А для заміжнього періоду підійде ампірна мода, поєднана із дизайнами Снігової Королеви – її довгі шлейфи чудово відповідають епосі; волосся Ельза закручувала так само, як мати (отой п'ятипелюстковий пучок, здається, і був зображений на портреті); а візерунки ранніх коронаційних нарядів скидаються на візерунки на основній сукні Ідуни: ламані лінії, геометричні мотиви. Дещо можна запозичити і в Анни (подвійні спідниці, мантії).
І бонусом. Сучасна норвезька королівська родина в бунадах. Тож теж можна, але тільки в плані крою, не в плані кольорів.
